приписувати
ПРИПИ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИПИСА́ТИ, ишу́, и́шеш, док., перех.
1. Додавати до написаного; дописувати.
Вибачте, cher Maitre, що приписую на сьому клапті, — на лист не можу здобутися, бо поштар наганяє (Л. Укр., V, 1956, 365);
Я приписую від імені всього екіпажу, від імені нашої військової частини «Ми пишаємось вашим сином, дорогий товаришу Пойнін!» (Логв., Давні рани, 1961, 38);
— Коли Роман вам сподобний, то й запишемо Романа, а до його припишемо й Филона, — сказав писар (Н.-Лев., VI, 1966, 401);
Дуже був би вдячний Вам, коли б, пишучи в справах, не забували приписати хоч кілька слів про себе (Коцюб., III, 1956, 388);
// Робити запис про додавання чого-небудь до чогось.
— А риночку хто розбив? — накинулася знову на неї [куховарку] пані.. Ні, як хоч собі, а я припишу ще шість копійок… (Л. Янов., І, 1959, 223).
2. Перебільшувати які-небудь дані в офіційних документах.
Коротким обкуреним пальцем Щербина ткнув у зведення. — Дев’яносто дев’ять і дев’ять. Полюбилися їм ці дев’ятки… Брехня! Храпчук приписав, а Божко поклав свій штампик (Жур., Вел. розмова, 1955, 6).
3. Записуючи, зараховувати кого-, що-небудь до складу чогось.
Зростання видобутку солі на державних варницях вимагало збільшення кількості робочої сили. З цією метою до державних варниць приписували ряд міст, сіл і слобід (Іст. УРСР, І, 1953, 290);
— Дадуть [землю], Олександре, та не стільки, скільки треба.. — То чого б тепер, при новій власті, коли начальством став Свирид, не приписати Іванові ще одну душу? (Стельмах, II, 1962, 19);
— В такім разі вас, очевидно, треба приписати до боднарів. Одинокий тутешній боднар належить до нашого цеху, то й вам прийдеться до нас приступити (Фр., II, 1950, 134);
// Те саме, що пропи́сувати 1.
Корчака переговорив з перевожчиком [перевізником], ..щоб перевожчик пішов до пристава і переговорив з ним, скільки він візьме за те, що припише до посаду бурлак (Н.-Лев., II, 1956, 220);
— Он моя благовірна уже тридцять років підряд намагається приписати мене на постійне проживання в якомусь місті, але ще не досягла нічого (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 367).
4. Вважати належним кому-небудь (про риси, думки, наміри і т. ін.), здійснюваним ким-небудь (про дії, вчинки і т. ін.), заслуженим ким-небудь (про роль, значення, функції).
Ми довели перед усім світом, що наша зовнішня політика не має нічого спільного з тією, яку нам постійно приписують всі буржуазні газети (Ленін, 41, 1974, 108);
Мудрі люди ніколи не прагнуть говорити афоризмами. То тільки в спогадах їм приписують цю дурницю (Панч, На калин. мості, 1965, 271);
Все ж таки дві заслуги треба приписати Кулішеві, хоч обидві з певними застереженнями (Фр., XVI, 1955, 166);
[Макар:] Що тільки нашому брату мужчині не припишуть (Корн., II, 1955, 133);
// Вважати кого-небудь творцем, автором чогось.
В Харкові.. у першій чверті XVIII століття жив поет-козак харківського полку Семен Климовський.. Йому приписують авторство відомої пісні «Їхав козак за Дунай» (Визначні місця Укр., 1958, 603);
І, може, історик, на брилі Знайшовши імення, Цей дім, Як зодчій, припише Людмилі — Не буде помилки у тім (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 33);
// Вважати належним, притаманним чому-небудь (про певні якості, властивості, функції, значення і т. ін.).
Протягом тривалого часу кореневу систему вважали тільки органом поглинання. Всі синтетичні процеси приписували листкам і взагалі надземній частині рослин (Хлібороб Укр., 10, 1965, 11);
При гострих крововтратах і тяжких хірургічних операціях, мабуть, найбільше значення.. слід приписати цукру як найважливішому джерелу енергії в організмі (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 290);
Тіло не кожне Має свій голос і пахощі власні, і я сподіваюсь, Ні аромату, ні звуку всім чисто речам не припишеш (Зеров, Вибр., 1966, 183);
// у сполуч. із сл. вина, провина. Вважати кого-небудь винним у чомусь.
Всю вину прохаю приписати мені і на мене гніватися, хоч покірно прошу пробачення (Коцюб., III, 1956, 291).
5. Вважати якусь дію, вияв чого-небудь наслідком певної причини.
Просторий зал нового клубу при заводському гуртожитку наповнився задовго до початку диспуту. Подорожній [прізвище] приписував це своїй двобарвній афіші (Мур., Свіже повітря.., 1962, 180);
Таня й сама бачила в собі фізичну зміну, але спершу приписувала її безсонню, що приходило серед ночі і мучило до ранку (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 293);
О нещасливе людство, що явища ці [природи] приписало Волі безсмертних, ще й гніву ознаки побачило певні! (Зеров, Вибр., 1966, 199);
// Пов’язувати що-небудь з чимсь, знаходячи щось спільне.
Він ображено знизував плечима і дивувався, як тільки можна було до його захоплення малюванням приписати дії забастовщиків? (Стельмах, І, 1962, 580);
Чому Марс світиться жовтогарячо-червоним блиском? Це зауважили ще стародавні жителі, які приписали планету кривавому богові війни (Знання.., 9, 1970, 15).
6. Призначати хворому режим, методи лікування, ліки.
З давніх лікарів вже Гіппократ приписував своїм хворим кількаденний піст (Знання.., 6, 1966, 8);
За останній рік мама хворіла все частіше; приходили лікарі, приписували ліки, робили аналізи, але хвороба не минала (Собко, Звич. життя, 1957, 10);
Лікарі приписали Леніну цілковитий відпочинок за межами Москви (Біогр. Леніна, 1955, 266);
*Образно. Подвійною крейдкою доля йому відраду терпінь приписала, непризнання, зависть і злобу, і тьму на нього здавен насилала (Фр., XIII, 1954 124);
// перен. Вимагати певних норм поведінки, способу життя (про що-небудь).
Козацьке життя полковника свої норми поводження йому приписувало (Ле, Наливайко, 1957, 213).
Словник української мови (СУМ-11)