приписувати
ПРИПИ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИПИСА́ТИ, ишу́, и́шеш, док., що.
1. Додавати до написаного; дописувати.
Вибачте, cher Maître, що приписую на сьому клапті, – на лист не можу здобутися, бо поштар наганяє (Леся Українка);
– Коли Роман вам сподобний, то й запишемо Романа, а до його припишемо й Филона, – сказав писар (І. Нечуй-Левицький);
Дуже був би вдячний Вам, коли б, пишучи в справах, не забували приписати хоч кілька слів про себе (М. Коцюбинський);
// Робити запис про додавання чого-небудь до чогось.
– А риночку хто розбив? – накинулася знову на неї [куховарку] пані .. Ні, як хоч собі, а я припишу ще шість копійок... (Л. Яновська).
2. Свідомо завищувати, подавати неправдиві відомості щодо показників виробництва, виконання плану й т. ін.; перебільшувати які-небудь дані в офіційних документах.
Коротким обкуреним пальцем Щербина ткнув у зведення. – Дев'яносто дев'ять і дев'ять. Полюбилися їм ці дев'ятки... Брехня! Храпчук приписав, а Божко поклав свій штампик (С. Журахович).
3. Записуючи, зараховувати кого-, що-небудь до складу чогось.
Зростання видобутку солі на державних варницях вимагало збільшення кількості робочої сили. З цією метою до державних варниць приписували ряд міст, сіл і слобід (з наук. літ.);
– Дадуть [землю], Олександре, та не стільки, скільки треба .. – То чого б тепер, при новій власті, коли начальством став Свирид, не приписати Іванові ще одну душу? (М. Стельмах);
– В такім разі вас, очевидно, треба приписати до боднарів. Одинокий тутешній боднар належить до нашого цеху, то й вам прийдеться до нас приступити (І. Франко);
// Те саме, що пропи́сувати 1.
Корчака переговорив з перевожчиком [перевізником], .. щоб перевожчик пішов до пристава і переговорив з ним, скільки він візьме за те, що припише до посаду бурлак (І. Нечуй-Левицький);
– Он моя благовірна уже тридцять років підряд намагається приписати мене на постійне проживання в якомусь місті, але ще не досягла нічого (М. Ю. Тарновський).
4. Уважати належним кому-небудь (про риси, думки, наміри і т. ін.), здійснюваним ким-небудь (про дії, вчинки і т. ін.), заслуженим ким-небудь (про роль, значення, функції).
Все ж таки дві заслуги треба приписати Кулішеві, хоч обидві з певними застереженнями (І. Франко);
Мудрі люди ніколи не прагнуть говорити афоризмами. То тільки в спогадах їм приписують цю дурницю (П. Панч);
// Уважати кого-небудь творцем, автором чогось.
В Харкові .. у першій чверті XVIII століття жив поет-козак харківського полку Семен Климовський .. Йому приписують авторство відомої пісні “Їхав козак за Дунай” (з наук.-попул. літ.);
І, може, історик, на брилі Знайшовши імення, Цей дім, Як зодчій, припише Людмилі – Не буде помилки у тім (П. Воронько);
// Уважати належним, притаманним чому-небудь (про певні якості, властивості, функції, значення і т. ін.).
Протягом тривалого часу кореневу систему вважали тільки органом поглинання. Всі синтетичні процеси приписували листкам і взагалі надземній частині рослин (з наук. літ.);
При гострих крововтратах і тяжких хірургічних операціях, мабуть, найбільше значення .. слід приписати цукру як найважливішому джерелу енергії в організмі (з наук. літ.);
Тіло не кожне Має свій голос і пахощі власні, і я сподіваюсь, Ні аромату, ні звуку всім чисто речам не припишеш (М. Зеров);
// у сполуч. зі сл. вина, провина. Вважати кого-небудь винним у чомусь.
Всю вину прохаю приписати мені і на мене гніватися, хоч покірно прошу пробачення (М. Коцюбинський).
5. Уважати якусь дію, вияв чого-небудь наслідком певної причини.
Таня й сама бачила в собі фізичну зміну, але спершу приписувала її безсонню, що приходило серед ночі і мучило до ранку (В. Гжицький);
О нещасливе людство, що явища ці [природи] приписало Волі безсмертних, ще й гніву ознаки побачило певні! (М. Зеров);
// Пов'язувати що-небудь з чимось, знаходячи щось спільне.
Чому Марс світиться жовтогарячо-червоним блиском? Це зауважили ще стародавні жителі, які приписали планету кривавому богові війни (з наук.-попул. літ.).
6. Призначати хворому режим, методи лікування, ліки.
З давніх лікарів вже Гіппократ приписував своїм хворим кількаденний піст (з наук.-попул. літ.);
За останній рік мама хворіла все частіше; приходили лікарі, приписували ліки, робили аналізи, але хвороба не минала (В. Собко);
* Образно. Подвійною крейдкою доля йому відраду терпінь приписала, непризнання, зависть і злобу, і тьму на нього здавен насилала (І. Франко);
// перен. Вимагати певних норм поведінки, способу життя (про що-небудь).
Козацьке життя полковника свої норми поводження йому приписувало (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)