приписувати

Приписувати, -сую, -єш

сов. в. приписа́ти, -шу́, -шеш, гл.

1) Приписывать, приписать.

2) Писать, написать (въ письмѣ). Грин. II. 290, 100. Батько приписав з дому до сина, щоб той приїхав. Грин. II. 271. Наш москаль приписав, щоб йому хоч карбованців два подали. Кіевск. у. А ще од своїх рук листи писав, до Василя Молдавського посилав, а в листах приписував... АД. II. 100.

Значення в інших словниках

1. приписувати — припи́сувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. приписувати — -ую, -уєш, недок., приписати, -ишу, -ишеш, док., перех. 1》 Додавати до написаного; дописувати. || Робити запис про додавання чого-небудь до чогось. 2》 Перебільшувати які-небудь дані в офіційних документах.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приписувати — ПРИПИ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИПИСА́ТИ, ишу́, и́шеш, док., що. 1. Додавати до написаного; дописувати. Вибачте, cher Maître, що приписую на сьому клапті, – на лист не можу здобутися, бо поштар наганяє (Леся Українка); – Коли Роман вам сподобний...  Словник української мови у 20 томах
4. приписувати — ЗАРАХО́ВУВАТИ (включати до складу кого-, чого-небудь; приймати на роботу, навчання), ЗАЧИСЛЯ́ТИ, ЗАЛІ́ЧУВАТИ рідше, ПРИЙМА́ТИ, ПРИПИ́СУВАТИ, ЗАПИ́СУВАТИ, ВПИ́СУВАТИ (УПИ́СУВАТИ), ПИСА́ТИ заст.; ОФОРМЛЯ́ТИ (з додержанням необхідних формальностей). — Док.  Словник синонімів української мови
5. приписувати — ПРИПИ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИПИСА́ТИ, ишу́, и́шеш, док., перех. 1. Додавати до написаного; дописувати. Вибачте, cher Maitre, що приписую на сьому клапті, — на лист не можу здобутися, бо поштар наганяє (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах