приповістка

ПРИПОВІ́СТКА, и, ж., діал.

1. Приповідка.

Парубки у приповістках до танців потроху переходили на веселі, двозначні коломийки (Т. Масенко);

– Великий Бог – Алла Ікбер! – закінчив старий Сулейман своєю любимою приповісткою (М. Коцюбинський).

2. Оповідання.

Отак розказувала одрадянам Марина, й люди, слухаючи її сумну приповістку, йняли тому віри (Панас Мирний);

У мене є невеличка, давно вже написана, приповістка “День у дорозі” (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. приповістка — припові́стка іменник жіночого роду оповідання діал.  Орфографічний словник української мови
2. приповістка — див. приказка  Словник синонімів Вусика
3. приповістка — -и, ж., діал. 1》 Приповідка. 2》 Оповідання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. приповістка — ОПОВІДА́ННЯ (невеликий за обсягом прозовий художній твір), МІНІАТЮ́РА, ОПОВІ́ДКА розм. рідко, ПОВІ́СТКА заст., ПРИПОВІ́СТКА діал.; НОВЕ́ЛА (про незвичайну подію з несподіваним кінцем).  Словник синонімів української мови
5. приповістка — При́повістка, -тки, -тці; -вістки, -ток  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. приповістка — ПРИПОВІ́СТКА, и, ж., діал. 1. Приповідка. Подібно Пушкіну, Грибоєдову, Шевченку, Саят-Нова, Ахундову, весь він [Руставелі] перейде в народ і стане невіддільний від мудрості народної — в його думках, піснях, приказках, приповістках (Тич.  Словник української мови в 11 томах
7. приповістка — Приповістка, -ки ж. = приповість. Приповістка батькова за татарський набіг. Мир. ХРВ. 85.  Словник української мови Грінченка