приповістка

ПРИПОВІ́СТКА, и, ж., діал.

1. Приповідка.

Подібно Пушкіну, Грибоєдову, Шевченку, Саят-Нова, Ахундову, весь він [Руставелі] перейде в народ і стане невіддільний від мудрості народної — в його думках, піснях, приказках, приповістках (Тич., III, 1957, 62);

— Великий бог — Алла Ікбер! — закінчив старий Сулейман своєю любимою приповісткою (Коцюб., II, 1955, 126).

2. Оповідання.

Отак розказувала одрадянам Марина, й люди, слухаючи її сумну приповістку, йняли тому віри (Мирний, IV, 1955, 239);

У мене е невеличка, давно вже написана, приповістка «День у дорозі» (Мирний, V, 1955, 375).

Значення в інших словниках

1. приповістка — припові́стка іменник жіночого роду оповідання діал.  Орфографічний словник української мови
2. приповістка — див. приказка  Словник синонімів Вусика
3. приповістка — -и, ж., діал. 1》 Приповідка. 2》 Оповідання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. приповістка — ПРИПОВІ́СТКА, и, ж., діал. 1. Приповідка. Парубки у приповістках до танців потроху переходили на веселі, двозначні коломийки (Т. Масенко); – Великий Бог – Алла Ікбер! – закінчив старий Сулейман своєю любимою приповісткою (М. Коцюбинський). 2. Оповідання.  Словник української мови у 20 томах
5. приповістка — ОПОВІДА́ННЯ (невеликий за обсягом прозовий художній твір), МІНІАТЮ́РА, ОПОВІ́ДКА розм. рідко, ПОВІ́СТКА заст., ПРИПОВІ́СТКА діал.; НОВЕ́ЛА (про незвичайну подію з несподіваним кінцем).  Словник синонімів української мови
6. приповістка — При́повістка, -тки, -тці; -вістки, -ток  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. приповістка — Приповістка, -ки ж. = приповість. Приповістка батькова за татарський набіг. Мир. ХРВ. 85.  Словник української мови Грінченка