Орфографічний словник української мови

приповістка

припові́стка

іменник жіночого роду

оповідання

діал.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. приповістка — див. приказка  Словник синонімів Вусика
  2. приповістка — -и, ж., діал. 1》 Приповідка. 2》 Оповідання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. приповістка — ПРИПОВІ́СТКА, и, ж., діал. 1. Приповідка. Парубки у приповістках до танців потроху переходили на веселі, двозначні коломийки (Т. Масенко); – Великий Бог – Алла Ікбер! – закінчив старий Сулейман своєю любимою приповісткою (М. Коцюбинський). 2. Оповідання.  Словник української мови у 20 томах
  4. приповістка — ОПОВІДА́ННЯ (невеликий за обсягом прозовий художній твір), МІНІАТЮ́РА, ОПОВІ́ДКА розм. рідко, ПОВІ́СТКА заст., ПРИПОВІ́СТКА діал.; НОВЕ́ЛА (про незвичайну подію з несподіваним кінцем).  Словник синонімів української мови
  5. приповістка — При́повістка, -тки, -тці; -вістки, -ток  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. приповістка — ПРИПОВІ́СТКА, и, ж., діал. 1. Приповідка. Подібно Пушкіну, Грибоєдову, Шевченку, Саят-Нова, Ахундову, весь він [Руставелі] перейде в народ і стане невіддільний від мудрості народної — в його думках, піснях, приказках, приповістках (Тич.  Словник української мови в 11 томах
  7. приповістка — Приповістка, -ки ж. = приповість. Приповістка батькова за татарський набіг. Мир. ХРВ. 85.  Словник української мови Грінченка