припускатися

ПРИПУСКА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ПРИПУСТИ́ТИСЯ, ущу́ся, у́стишся, док.

1. чого. Дозволяти собі робити що-небудь осудливе, нечесне.

Перекреслюючи як “декадентську” творчість цілої плеяди українських белетристів, С. О. Єфремов не відрізняв від декадансу і того нового, що внесли в літературу О. Кобилянська та В. Стефаник. У своїй сатті критик припустився випаду і проти Лесі Українки, яка в статті “Малорусские писатели на Буковине” так високо оцінила творчість цих двох письменників (з наук. літ.);

Тепер чи не останньою надією демократів є скасування результатів голосування у флоридському окрузі Семінол з причини порушень, яких припустився місцевий виборчий комітет з переважною більшістю представників Республіканської партії (з газ.);

// Виконуючи, здійснюючи що-небудь, помилятися в чомусь, через недогляд уможливлювати, робити що-небудь небажане.

– Старшого інженера, у якого я був заступником, покалічило, а без нього майстри припустилися аварії (Яків Баш);

Борис під час дуже відповідального досліду припустився кричущої необережності (І. Муратов);

“Дніпро”, який старанно виконував до цього тренерські настанови, у наступні хвилини дещо втратив концентрацію. Через це й припустився єдиної у матчі позиційної помилки, чого виявилося достатньо, щоб К'єза реалізував вихід сам на сам (з газ.);

// до чого. Дозволяти собі вживати що-небудь надміру.

Не припускайтесь дуже до горілки (Сл. Б. Грінченка);

// на кого. Дозволяти собі покликатися на когось.

Припускаюсь на людей, то й ті скажуть, що я дітей своїх до пуття довела (Сл. Б. Грінченка).

2. тільки недок. Пас. до припуска́ти¹ 1–3.

У справі вивчення текстологічної і цензурної історії творів Шевченка... багато невивченого, нез'ясованого, або з'ясованого тільки почасти. Важливо, щоб тут не припускалося поспішності, односторонності, надто категоричних суджень (з наук. літ.);

Миша Чернишов страшенно цікавився колись, чому комета Галлея так і не стукнулась, кінець кінцем, із Землею, як це припускалося (Б. Антоненко-Давидович).

ПРИПУСКА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, недок., ПРИПУСТИ́ТИСЯ, у́щуся, у́стишся, док., розм.

Починати швидко йти, бігти.

Гривко як припустивсь за ним [вовком], а дід граблями навздогін, граблі й заплутались у хвіст Гривкові (з казки);

Поки не втомила [рись] остаточно. А далі навернула її на широку падь, дала їй вибігти на чисте, та як припустилась слідком на лижвах, мов вітер (І. Багряний).

Значення в інших словниках

1. припускатися — Дієслова припускатися, допускати в синонімічному значенні найчастіше сполучаються з іменниками помилка, огріх, неточність, поспішність, перекручення.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. припускатися — припуска́тися 1 дієслово недоконаного виду робити помилку, щось нечесне тощо припуска́тися 2 дієслово недоконаного виду допускатися розм. припуска́тися 3 дієслово недоконаного виду починати швидко бігти  Орфографічний словник української мови
3. припускатися — [приепускатиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а  Орфоепічний словник української мови
4. припускатися — I -аюся, -аєшся, недок., припуститися, -ущуся, -устишся, док. 1》 чого. Дозволяти собі робити що-небудь ганебне, нечесне. || Виконуючи, здійснюючи що-небудь, робити якесь упущення. || до чого. Дозволяти собі вживати що-небудь надміру. || на кого.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. припускатися — ПРИПУСКА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ПРИПУСТИ́ТИСЯ, ущу́ся, у́стишся, док. 1. чого. Дозволяти собі робити що-небудь ганебне, нечесне.  Словник української мови в 11 томах