припускатися

ПРИПУСКА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ПРИПУСТИ́ТИСЯ, ущу́ся, у́стишся, док.

1. чого. Дозволяти собі робити що-небудь ганебне, нечесне.

Івана Франка страшенно обурювало те, що Грушевський у своїх теоретичних твердженнях припускався перекручень і підтасовок (Тич., III, 1957, 512);

— Так от, товариші, — почав голова цехкому, — у нас на заводі група робітників, до яких тепер шкода прикладати цю почесну назву, припустилася ганебного вчинку (Панч, II, 1956, 127);

// Виконуючи, здійснюючи що-небудь, робити якесь упущення.

— Старшого інженера, у якого я був заступником, покалічило, а без нього майстри припустилися аварії (Баш, На.. дорозі, 1967, 162);

Борис під час дуже відповідального досліду припустився кричущої необережності (Мур., Свіже повітря.., 1962, 188);

// до чого. Дозволяти собі вживати що-небудь надміру.

Не припускайтесь дуже до горілки (Сл. Гр.);

// на кого. Дозволяти собі посилатися на когось.

Припускаюсь на людей, то й ті скажуть, що я дітей своїх до пуття довела (Сл. Гр.).

2. тільки недок. Пас. до припуска́ти 1-3.

У справі вивчення текстологічної і цензурної історії творів Шевченка… багато невивченого, нез’ясованого, або з’ясованого тільки почасти. Важливо, щоб тут не припускалося поспішності, односторонності, надто категоричних суджень (Рад. літ-во, 7, 1968, 65);.

..розвиток торгового землеробства йде зовсім не тим «простим» шляхом, який уявляється буржуазним економістам або припускається ними, — шляхом збільшення виробництва тих самих продуктів (Ленін, 27, 1972, 186).

ПРИПУСКА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, недок., ПРИПУСТИ́ТИСЯ, у́щуся, у́стишся, док., розм. Починати швидко йти, бігти.

Гривко як припустивсь за ним [вовком], а дід граблями навздогін, граблі й заплутались у хвіст Гривкові (Україна.., І, 1960, 313).

Значення в інших словниках

1. припускатися — Дієслова припускатися, допускати в синонімічному значенні найчастіше сполучаються з іменниками помилка, огріх, неточність, поспішність, перекручення.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. припускатися — припуска́тися 1 дієслово недоконаного виду робити помилку, щось нечесне тощо припуска́тися 2 дієслово недоконаного виду допускатися розм. припуска́тися 3 дієслово недоконаного виду починати швидко бігти  Орфографічний словник української мови
3. припускатися — [приепускатиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а  Орфоепічний словник української мови
4. припускатися — I -аюся, -аєшся, недок., припуститися, -ущуся, -устишся, док. 1》 чого. Дозволяти собі робити що-небудь ганебне, нечесне. || Виконуючи, здійснюючи що-небудь, робити якесь упущення. || до чого. Дозволяти собі вживати що-небудь надміру. || на кого.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. припускатися — ПРИПУСКА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ПРИПУСТИ́ТИСЯ, ущу́ся, у́стишся, док. 1. чого. Дозволяти собі робити що-небудь осудливе, нечесне. Перекреслюючи як “декадентську” творчість цілої плеяди українських белетристів, С.  Словник української мови у 20 томах