природність
ПРИРО́ДНІСТЬ, ності, ж.
Властивість за знач. приро́дний 2–4, 6.
– Всі ті, хто розводиться про природність, тямлять у житті, як свиня на помаранчах. Бо відколи людський розум почав абстрагувати, людина безнадійно шлях природності покинула, і навернути її знову на цей шлях можна тільки відтявши їй голову (В. Підмогильний);
Пристукнувши ногою, Гриць козирнув, намагаючись зберегти природність постави (С. Добровольський);
Як і Гоголь, Квітка широко користується всіма багатющими лексичними скарбами народної мови.., оповідними синтаксичними зворотами, чим надає своїй мові невимушеної природності й простоти, соковитого емоційного забарвлення (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)