прирозуміти
ПРИРОЗУМІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм.
Розмірковуючи, додуматися, дійти розумом до чого-небудь; виміркувати, зміркувати, придумати.
Треба прирозуміти, як ту бісову машину скасувати (Панас Мирний);
Взяти мула було нелегко. Він стояв, як пень, скосивши очі і абсолютно не зважаючи на наші не досить ввічливі умовляння, поки Леонов не прирозумів сісти на сани (І. Багмут);
// Вигадати, надумати що-небудь.
Марко аж підскочив .. – Це ти Мотрі мої снопи пересуваєш? Так ні ж, цього я далі не попущу! Ач, що прирозуміли! (Л. Яновська);
Тільки розвиднілось, шляхта висипала на вали. Цього тільки й треба було козакам: вони зразу ж почали вигукувати, хто що прирозумів, намагаючись якнайдошкульніше висміяти противника (П. Панч);
Жінка хитра на вигадки; от прирозуміла Максимиха, що зробити: давай вона щодня провадити мужикові своєму, що він хворий, усе нездужає, хоча йому зовсім не чулося ніякого лиха (з казки).
Словник української мови (СУМ-20)