прирозумілий
ПРИРОЗУМІ́ЛИЙ, а, е, розм.
Дієпр. акт. до прирозумі́ти.
“Не треба листів..!” – хотів був гукнути Микола Павлович їй услід, але цікавість перечитати хитро прирозумілу принаду переважила, і він стримав себе (Л. Яновська).
Словник української мови (СУМ-20)