прирозумілий

прирозумі́лий

-а, -е, розм.

Дієприкм. акт. мин. ч. до прирозуміти.

Значення в інших словниках

1. прирозумілий — прирозумі́лий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. прирозумілий — ПРИРОЗУМІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. до прирозумі́ти. “Не треба листів..!” – хотів був гукнути Микола Павлович їй услід, але цікавість перечитати хитро прирозумілу принаду переважила, і він стримав себе (Л. Яновська).  Словник української мови у 20 томах
3. прирозумілий — ПРИРОЗУМІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до прирозумі́ти. «Не треба листів..!» — хотів був гукнути Микола Павлович їй услід, але цікавість перечитати хитро прирозумілу принаду переважила, і він стримав себе (Л. Янов., І, 1959, 375).  Словник української мови в 11 томах