прирозумілий
ПРИРОЗУМІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до прирозумі́ти.
«Не треба листів..!» — хотів був гукнути Микола Павлович їй услід, але цікавість перечитати хитро прирозумілу принаду переважила, і він стримав себе (Л. Янов., І, 1959, 375).
Словник української мови (СУМ-11)