прирожденний
ПРИРО́ЖДЕННИЙ, а, е, заст. Природжений.
Хто ж то був у неї [Явдохи].., як усяк її цурався, бачивши, що вона є прирожденна відьма (Кв.-Осн., II, 1956, 188);
— В неї [Ваті] є прирожденна естетичність: все їй здається театром, сценою (Н.-Лев., IV, 1956, 103);
— Малаєць — наш хазяїн — був Прирожденний моряк. В тих краях морем здебільшого ходять малайці (Ю. Янов., II, 1958, 152).
Словник української мови (СУМ-11)