1. Словник української мови в 11 томах

прирожденний

ПРИРО́ЖДЕННИЙ, а, е, заст. Природжений.

Хто ж то був у неї [Явдохи].., як усяк її цурався, бачивши, що вона є прирожденна відьма (Кв.-Осн., II, 1956, 188);

— В неї [Ваті] є прирожденна естетичність: все їй здається театром, сценою (Н.-Лев., IV, 1956, 103);

— Малаєць — наш хазяїн — був Прирожденний моряк. В тих краях морем здебільшого ходять малайці (Ю. Янов., II, 1958, 152).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прирожденний — див. природжений. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. прирожденний — ПРИРОЖДЕ́ННИЙ, а, е, діал. 1. Природжений. Хто ж то був у неї [Явдохи].., як усяк її цурався, бачивши, що вона є прирожденна відьма (Г. Квітка-Основ'яненко); – В неї [Ваті] є прирожденна естетичність: все їй здається театром, сценою (І. Словник української мови у 20 томах
  3. прирожденний — Прирожде́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. прирожденний — Прирожде́нний, -а, -е 1) Природный, врожденный. Луччий розум прирожденний, як научений. Ном. № 6039. Прирожденна відьма не така злюща, як учена. ЗОЮР. II. 39. 2) Рожденный, родной (о сынѣ, дочери). Словник української мови Грінченка