1. Словник української мови у 20 томах

прирожденний

ПРИРОЖДЕ́ННИЙ, а, е, діал.

1. Природжений.

Хто ж то був у неї [Явдохи].., як усяк її цурався, бачивши, що вона є прирожденна відьма (Г. Квітка-Основ'яненко);

– В неї [Ваті] є прирожденна естетичність: все їй здається театром, сценою (І. Нечуй-Левицький);

– Малаєць – наш хазяїн – був Прирожденний моряк. В тих краях морем здебільшого ходять малайці (Ю. Яновський).

2. Рідний (про сина, дочку).

Виходь, мати, з вінком стрічать своїх діток: одно дитя прирожденнеє, друге дитя суженеє (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прирожденний — див. природжений. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. прирожденний — Прирожде́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. прирожденний — ПРИРО́ЖДЕННИЙ, а, е, заст. Природжений. Хто ж то був у неї [Явдохи].., як усяк її цурався, бачивши, що вона є прирожденна відьма (Кв.-Осн., II, 1956, 188); — В неї [Ваті] є прирожденна естетичність: все їй здається театром, сценою (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  4. прирожденний — Прирожде́нний, -а, -е 1) Природный, врожденный. Луччий розум прирожденний, як научений. Ном. № 6039. Прирожденна відьма не така злюща, як учена. ЗОЮР. II. 39. 2) Рожденный, родной (о сынѣ, дочери). Словник української мови Грінченка