прирозумілий
ПРИРОЗУМІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до прирозумі́ти.
«Не треба листів..!» — хотів був гукнути Микола Павлович їй услід, але цікавість перечитати хитро прирозумілу принаду переважила, і він стримав себе (Л. Янов., І, 1959, 375).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прирозумілий — прирозумі́лий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- прирозумілий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до прирозуміти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прирозумілий — ПРИРОЗУМІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. до прирозумі́ти. “Не треба листів..!” – хотів був гукнути Микола Павлович їй услід, але цікавість перечитати хитро прирозумілу принаду переважила, і він стримав себе (Л. Яновська). Словник української мови у 20 томах