прирожденний
ПРИРОЖДЕ́ННИЙ, а, е, діал.
1. Природжений.
Хто ж то був у неї [Явдохи].., як усяк її цурався, бачивши, що вона є прирожденна відьма (Г. Квітка-Основ'яненко);
– В неї [Ваті] є прирожденна естетичність: все їй здається театром, сценою (І. Нечуй-Левицький);
– Малаєць – наш хазяїн – був Прирожденний моряк. В тих краях морем здебільшого ходять малайці (Ю. Яновський).
2. Рідний (про сина, дочку).
Виходь, мати, з вінком стрічать своїх діток: одно дитя прирожденнеє, друге дитя суженеє (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)