приручатися
ПРИРУЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРИРУЧИ́ТИСЯ, ручу́ся, ру́чишся, док.
1. Ставати ручним, свійським.
Великий головний мозок у них кулястий і має численні закрутки, і тому дуже схожий на мозок людини. Ця обставина може пояснити пристрасть дельфінів до музики і здатність швидко приручатися (з наук.-попул. літ.);
– Диви, вона [чайка] зовсім ручною стала, – заговорила бабуся. – Та чого ж і не приручитись. Уже ж вони її годували, уже ж напихали (Ю. Збанацький);
// перен., розм. Ставати слухняним, покірним.
Поступово задерикуватий хлопець приручився.
2. перен., розм. Звикаючи, освоюючись, постійно залишатися де-небудь, у когось.
– У воді.., як пірнали з хлопцями в річці, міг [Єгорич] триматися три, а то й більше хвилин. Так що, може, й приручився б назавжди у тих водолазах, якби не війна (В. Логвиненко).
3. тільки недок. Пас. до прируча́ти.
Спочатку [в період неоліту] тварини приручалися з метою створення запасів м'ясної їжі, а потім і для одержання молока, шкіри, вовни та інших продуктів (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)