приручений

ПРИРУ́ЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до приручи́ти.

Уперше дикі кури були приручені в Індії і звідти поширилися по всіх країнах (з навч. літ.);

Хоч як приручені ведмеді, тигри або леви, однак лікувати їх небезпечно, навіть якщо вони й дозволяють себе гладити (з наук.-попул. літ.);

– Оце ми до вас приїхали з вашою давньою парафіянкою, – починає другу вже річ сестра Меланія: – Вона мені приручена (Марко Вовчок);

// у знач. прикм.

В тому саду надзвичайні оранжереї з рідкісними квітами, і приручені зайчики, кізочки та інші звірята бігають вільно по траві (О. Іваненко).

Значення в інших словниках

1. приручений — приру́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. приручений — див. покірний  Словник синонімів Вусика
3. приручений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до приручити. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. приручений — ПРИРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до приручи́ти. Уперше дикі кури були приручені в Індії і звідти поширилися по всіх країнах (Зоол.  Словник української мови в 11 томах