приручений

ПРИРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до приручи́ти.

Уперше дикі кури були приручені в Індії і звідти поширилися по всіх країнах (Зоол., 1957, 126);

Хоч як приручені ведмеді, тигри або леви, однак лікувати їх небезпечно, навіть якщо вони й дозволяють себе гладити (Наука.., 9, 1956, 32);

— Оце ми до вас приїхали з вашою давньою парафіянкою, — починає другу вже річ сестра Меланія: — Вона мені приручена (Вовчок, І, 1955, 255);

// У знач. прикм.

В тому саду надзвичайні оранжереї з рідкісними квітами, і приручені зайчики, кізочки та інші звірята бігають вільно по траві (Ів., Вел. очі, 1956, 30).

Значення в інших словниках

1. приручений — приру́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. приручений — див. покірний  Словник синонімів Вусика
3. приручений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до приручити. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. приручений — ПРИРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до приручи́ти. Уперше дикі кури були приручені в Індії і звідти поширилися по всіх країнах (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах