Великий тлумачний словник сучасної мови

приручений

приру́чений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до приручити.

|| у знач. прикм.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. приручений — приру́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. приручений — див. покірний  Словник синонімів Вусика
  3. приручений — ПРИРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до приручи́ти. Уперше дикі кури були приручені в Індії і звідти поширилися по всіх країнах (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
  4. приручений — ПРИРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до приручи́ти. Уперше дикі кури були приручені в Індії і звідти поширилися по всіх країнах (Зоол.  Словник української мови в 11 томах