1. Словник української мови у 20 томах

приручений

ПРИРУ́ЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до приручи́ти.

Уперше дикі кури були приручені в Індії і звідти поширилися по всіх країнах (з навч. літ.);

Хоч як приручені ведмеді, тигри або леви, однак лікувати їх небезпечно, навіть якщо вони й дозволяють себе гладити (з наук.-попул. літ.);

– Оце ми до вас приїхали з вашою давньою парафіянкою, – починає другу вже річ сестра Меланія: – Вона мені приручена (Марко Вовчок);

// у знач. прикм.

В тому саду надзвичайні оранжереї з рідкісними квітами, і приручені зайчики, кізочки та інші звірята бігають вільно по траві (О. Іваненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приручений — приру́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. приручений — див. покірний Словник синонімів Вусика
  3. приручений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до приручити. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. приручений — ПРИРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до приручи́ти. Уперше дикі кури були приручені в Індії і звідти поширилися по всіх країнах (Зоол. Словник української мови в 11 томах