присвячувати

ПРИСВЯ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСВЯТИ́ТИ, ячу́, я́тиш, док., що.

1. Призначати, адресувати або дарувати щось кому-, чому-небудь (про твір літератури або мистецтва).

Якось під час зустрічі Павло похвалився їй, що один сонет у своїй збірці присвячує їй, щоправда, зашифрувавши ім'я її ініціалами (А. Головко).

2. Витрачати на кого-, що-небудь; приділяти.

Ївга .. далеко не ввесь день присвячувала доні (Л. Яновська);

Раїса присвятила хорому весь свій час, всі свої сили (М. Коцюбинський);

Ціле життя своє присвятив [М. В. Лисенко] збиранню української народної пісні (О. Довженко);

// у сполуч. зі сл. себе. Повністю віддаватися чому-небудь.

Почавши своє життя як дрібний канцелярський службовець, Іван Карпович [Тобілевич] рішуче порвав з чиновницькою роботою і присвятив себе українському народному театрові (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. присвячувати — Як краще сказати: приурочувати відкриттю чи приурочувати до відкриття? Слова присвячувати, приурочувати зближуються в значенні “пов’язувати одну подію з іншою, один факт, явище з іншим”.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. присвячувати — присвя́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. присвячувати — (твір, кому) робити присвяту, адресувати; (час) приділяти; (себе, чому) віддаватися.  Словник синонімів Караванського
4. присвячувати — -ую, -уєш, недок., присвятити, -ячу, -ятиш, док., перех. 1》 Призначати, адресувати або підносити в дар щось кому-, чому-небудь (про твір літератури або мистецтва). 2》 Витрачати на кого-, що-небудь; приділяти. || у сполуч. зі сл. себе. Повністю віддаватися чому-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. присвячувати — ВІДДАВА́ТИСЯ (якій-небудь справі, ідеям тощо), ПРИСВЯ́ЧУВАТИСЯ, ВІДДАВА́ТИ, ПРИСВЯ́ЧУВАТИ (із сл. себе). — Док.: відда́тися, присвяти́тися, відда́ти, присвяти́ти. Після поразки революції (1905...  Словник синонімів української мови
6. присвячувати — Присвя́чувати, -чую, -чуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. присвячувати — ПРИСВЯ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСВЯТИ́ТИ, ячу́, я́тиш, док., перех. 1. Призначати, адресувати або підносити в дар щось кому-, чому-небудь (про твір літератури або мистецтва).  Словник української мови в 11 томах
8. присвячувати — Присвячувати, -чую, -єш сов. в. присвяти́ти, свячу, -тиш, гл. Посвящать, посвятить. Чернець про те, щоб Господеві тіло і душу в жертву чисту присвятив. К. ПС. 85. Посвящать, посвятить кому свое произведеніе. К. Кр. 5.  Словник української мови Грінченка