Словник української мови у 20 томах

присвічувати

ПРИСВІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСВІТИ́ТИ, свічу́, сві́тиш, док.

1. кому, чим і без дод. Спрямовуючи світло в потрібному напрямку, допомагати краще бачити, розрізняти навколишні предмети, дорогу і т. ін.; світити.

Служниця лізе вгору і присвічує ліхтарем в'язневі, що лізе слідом за нею (Леся Українка);

– Ану, присвіти, – попросив він Тимка. Тимко черкнув обережно сірником, обкутав його долонями, направив світло Маркові в горщик (Григорій Тютюнник);

// до кого – чого. Наближаючи джерело світла до кого-, чого-небудь, робити його видним.

Хшановський взяв свічку, підійшов до Василини тихесенько, як кіт до миші, і присвітив до її лиця (І. Нечуй-Левицький);

Спудеї з козаками, відчепивши олійного ліхтаря, що хитався за вітром над дверима шинку, присвітили до закоцюблого й побачили, що то – Панько Півторацький (О. Ільченко).

2. що, чим. Освітлювати кого-, що-небудь на короткий відрізок часу.

Кругом, темно – хоч око виколи .. Помацки прийшлось йому пробиратись [до річки], хіба блискавиця присвічувала дорогу (Панас Мирний);

В човні сидів літній чоловік; світло від сірника, що присвічував він ним годинника на руці, ореолом обкутувало його бюст (Олесь Досвітній);

Глянув [вартовий] на перепустку, присвітивши її затемненим ліхтариком (В. Кучер).

3. Випромінювати неяскраве світло; світити.

Підсліпий каганчик ледве присвічує з комина, допомагає підсліпим від сліз очам оглядати злиденне добро (Панас Мирний);

Опришки йшли селом серединою вулиці, а ззаду їм присвічувало полум'я: то .. вже розгорався панський будинок (Г. Хоткевич);

Сергієві навіть здалося, що він чує, як блискавиці сичать у темряві. Вони шалено металися по небу, присвічували понад землею (Ю. Мушкетик).

4. що, рідко. Запалювати що-небудь для освітлення.

– Засвіти каганця, – наказує дід. – Не можна, що ви, діду! – злякалася мама. – Нічого, у запічку присвіти (О. Іваненко);

// Припалювати, прикурювати (цигарку, люльку).

Присвічує [Круп'як] цигарку і бачить, як поміж сирими рум'янцями Січкаря круглими таврами залягли сліди вітряних лишаїв (М. Стельмах).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. присвічувати — присві́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. присвічувати — -ую, -уєш, недок., присвітити, -свічу, -світиш, док. 1》 неперех., кому, чим і без додатка. Спрямовуючи світло в потрібному напрямку, допомагати краще бачити, розрізняти навколишні предмети, дорогу і т. ін.; світити. || до кого – чого.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. присвічувати — ПРИПА́ЛЮВАТИ (прикладаючи щось до вогню чи жару, змушувати загорітися), ПРИСВІ́ЧУВАТИ розм.; ПРИКУ́РЮВАТИ (люльку, цигарку тощо). — Док.: припали́ти, присвіти́ти, прикури́ти.  Словник синонімів української мови
  4. присвічувати — ПРИСВІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСВІТИ́ТИ, свічу́, сві́тиш, док. 1. неперех., кому, чим і без додатка. Спрямовуючи світло в потрібному напрямку, допомагати краще бачити, розрізняти навколишні предмети, дорогу і т. ін. ; світити.  Словник української мови в 11 томах
  5. присвічувати — Присвічувати, -чую, -єш сов. в. присвітити, свічу, -тиш, гл. Освѣщать, освѣтить какой либо предметъ, кому либо при дѣйствіяхъ его. Св. Л. 119. Присвіти лишень мені, — голку впустила. Харьк. Присвічуй, Боже, мені з неба! К. Псал. 8.  Словник української мови Грінченка