присвічувати
ПРИСВІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСВІТИ́ТИ, свічу́, сві́тиш, док.
1. неперех., кому, чим і без додатка. Спрямовуючи світло в потрібному напрямку, допомагати краще бачити, розрізняти навколишні предмети, дорогу і т. ін. ; світити.
Служниця лізе вгору і присвічує ліхтарем в’язневі, що лізе слідом за нею (Л. Укр., II, 1951, 189);
Попереду йшов Курлов, присвічуючи собі під ноги потайним трофейним ліхтариком (Перв., Дикий мед, 1963, 262);
— Ану, присвіти, — попросив він Тимка. Тимко черкнув обережно сірником, обкутав його долонями, направив світло Маркові в горщик (Тют., Вир, 1964, 257);
*Образно. Ученням Леніна — не смолоскипом — присвічуєм туди, де висне тьма (Тич., Зростай.., 1960, 22);
// до кого — чого. Наближаючи джерело світла до кого-, чого-небудь, робити його видним.
Хшановський взяв свічку, підійшов до Василини тихесенько, як кіт до миші, і присвітив до її лиця (Н.-Лев., II, 1956, 56);
Спудеї з козаками, відчепивши олійного ліхтаря, що хитався за вітром над дверима шинку, присвітили до закоцюблого й побачили, що то — Панько Півторацький (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 422).
2. перех., чим. Освітлювати кого-, що-небудь на короткий відрізок часу.
Кругом, темно — хоч око виколи.. Помацки прийшлось йому пробиратись [до річки], хіба блискавиця присвічувала дорогу (Мирний, І, 1954, 309);
Присвічуючи шкалу цигарками і ліхтариками, наводчики востаннє перевіряли установки (Гончар, III, 1959, 155);
В човні сидів літній чоловік; світло від сірника, що присвічував він ним годинника на руці, ореолом обкутувало його бюст (Досв., Вибр., 1959, 412);
Глянув [вартовий] на перепустку, присвітивши її затемненим ліхтариком (Кучер, Голод, 1961, 411).
3. неперех. Випромінювати неяскраве світло; світити.
Підсліпий каганчик ледве присвічує з комина, допомагає підсліпим від сліз очам оглядати злиденне добро (Мирний, IV, 1955, 297);
Опришки йшли селом серединою вулиці, а ззаду їм присвічувало полум’я: то.. вже розгорався панський будинок (Хотк., Довбуш, 1965, 262);
Сергієві навіть здалося, що він чув, як блискавиці сичать у темряві. Вони шалено металися по небу, присвічували понад землею (Мушк., Чорний хліб, 1960, 168).
4. перех., рідко. Запалювати що-небудь для освітлення.
— Засвіти каганця, — наказує дід. — Не можна, що ви, діду! — злякалася мама. — Нічого, у запічку присвіти. Газети наші прийшли! (Ів., Таємниця, 1959, 65);
// Припалювати, прикурювати (цигарку, люльку).
Присвічує [Круп’як] цигарку і бачить, як поміж сирими рум’янцями Січкаря круглими таврами залягли сліди вітряних лишаїв (Стельмах, II, 1962, 196).
Словник української мови (СУМ-11)