присвічувати

присві́чувати

-ую, -уєш, недок., присвітити, -свічу, -світиш, док.

1》 неперех., кому, чим і без додатка. Спрямовуючи світло в потрібному напрямку, допомагати краще бачити, розрізняти навколишні предмети, дорогу і т. ін.; світити.

|| до кого – чого. Наближаючи джерело світла до кого-, чого-небудь, робити його видним.

2》 перех., чим. Освітлювати кого-, що-небудь на короткий відрізок часу.

3》 неперех. Випромінювати неяскраве світло; світити.

4》 перех., рідко. Запалювати що-небудь для освітлення.

|| Припалювати, прикурювати (цигарку, люльку).

Значення в інших словниках

1. присвічувати — присві́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. присвічувати — ПРИСВІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСВІТИ́ТИ, свічу́, сві́тиш, док. 1. кому, чим і без дод. Спрямовуючи світло в потрібному напрямку, допомагати краще бачити, розрізняти навколишні предмети, дорогу і т. ін.; світити.  Словник української мови у 20 томах
3. присвічувати — ПРИПА́ЛЮВАТИ (прикладаючи щось до вогню чи жару, змушувати загорітися), ПРИСВІ́ЧУВАТИ розм.; ПРИКУ́РЮВАТИ (люльку, цигарку тощо). — Док.: припали́ти, присвіти́ти, прикури́ти.  Словник синонімів української мови
4. присвічувати — ПРИСВІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСВІТИ́ТИ, свічу́, сві́тиш, док. 1. неперех., кому, чим і без додатка. Спрямовуючи світло в потрібному напрямку, допомагати краще бачити, розрізняти навколишні предмети, дорогу і т. ін. ; світити.  Словник української мови в 11 томах
5. присвічувати — Присвічувати, -чую, -єш сов. в. присвітити, свічу, -тиш, гл. Освѣщать, освѣтить какой либо предметъ, кому либо при дѣйствіяхъ его. Св. Л. 119. Присвіти лишень мені, — голку впустила. Харьк. Присвічуй, Боже, мені з неба! К. Псал. 8.  Словник української мови Грінченка