присилувати

ПРИСИ́ЛУВАТИ, ую, уєш, док., кого, розм.

Те саме, що приму́сити.

[Ілько:] Бачите... я хотів у вас попитати, чи може мене батько або мати присилувати женитися з ким я не хочу? (Б. Грінченко);

– Ну й сидіть .. над кандьором, а я не хочу звикати до такого життя, і не присилуєте, не приневолите ви мене довіку, – мовила Пріська (Л. Яновська);

Анатоль присилував себе розкрити очі (Я. Качура).

Значення в інших словниках

1. присилувати — приси́лувати дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. присилувати — -ую, -уєш, док., перех., розм. Те саме, що примусити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. присилувати — ПРИМУ́ШУВАТИ (вимагати в когось виконання чогось незалежно від його волі, бажання), ЗМУ́ШУВАТИ, ВИМУ́ШУВАТИ, СИ́ЛУВАТИ, ПРИНЕВО́ЛЮВАТИ, НЕВО́ЛИТИ, ПРИКРУ́ЧУВАТИ розм., ПРИПИРА́ТИ розм., ПРИНУ́КУВАТИ (ПРИНУКА́ТИ) розм., ЗАСТАВЛЯ́ТИ заст. — Док.  Словник синонімів української мови
4. присилувати — Приси́лувати, -лую, -луєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. присилувати — ПРИСИ́ЛУВАТИ, ую, уєш, док., перех., розм. Те саме, що приму́сити. [Ілько:] Бачите… я хотів у вас попитати, чи може мене батько або мати присилувати женитися з ким я не хочу? (Гр., II, 1963, 519); — Ну й сидіть..  Словник української мови в 11 томах
6. присилувати — Присилувати, -лую, -єш гл. Принудить, заставить. Шкода мене вмовляти, а силувати — тож не знаю, хто мене присилує. МВ. І. 19.  Словник української мови Грінченка