присилувати

ПРИСИ́ЛУВАТИ, ую, уєш, док., перех., розм. Те саме, що приму́сити.

[Ілько:] Бачите… я хотів у вас попитати, чи може мене батько або мати присилувати женитися з ким я не хочу? (Гр., II, 1963, 519);

— Ну й сидіть.. над кандьором, а я не хочу звикати до такого життя, і не присилуєте, не приневолите ви мене довіку, — мовила Пріська (Л. Янов., І, 1959, 156);

Анатоль присилував себе розкрити очі (Кач., II, 1958, 320).

Значення в інших словниках

1. присилувати — приси́лувати дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. присилувати — -ую, -уєш, док., перех., розм. Те саме, що примусити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. присилувати — ПРИСИ́ЛУВАТИ, ую, уєш, док., кого, розм. Те саме, що приму́сити. [Ілько:] Бачите... я хотів у вас попитати, чи може мене батько або мати присилувати женитися з ким я не хочу? (Б. Грінченко); – Ну й сидіть ..  Словник української мови у 20 томах
4. присилувати — ПРИМУ́ШУВАТИ (вимагати в когось виконання чогось незалежно від його волі, бажання), ЗМУ́ШУВАТИ, ВИМУ́ШУВАТИ, СИ́ЛУВАТИ, ПРИНЕВО́ЛЮВАТИ, НЕВО́ЛИТИ, ПРИКРУ́ЧУВАТИ розм., ПРИПИРА́ТИ розм., ПРИНУ́КУВАТИ (ПРИНУКА́ТИ) розм., ЗАСТАВЛЯ́ТИ заст. — Док.  Словник синонімів української мови
5. присилувати — Приси́лувати, -лую, -луєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. присилувати — Присилувати, -лую, -єш гл. Принудить, заставить. Шкода мене вмовляти, а силувати — тож не знаю, хто мене присилує. МВ. І. 19.  Словник української мови Грінченка