прискорювати

ПРИСКО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИСКО́РИТИ, рю, риш, док., що.

1. Робити що-небудь швидшим, збільшувати швидкість чогось.

Коні прискорюють біг і веселіше тягнуть бричку (О. Полторацький);

Відчувалося, що човен прискорював рух (М. Трублаїні);

Петрій прискорив ходу, щоб скорше достатися наверх (І. Франко);

Екіпаж прискорив хід і був би викинув своїх їздців, якби погонич раптом не стримав гарячих коней (Я. Качура).

2. Робити що-небудь частішим; скорочувати проміжки між якимись діями.

Потяг набирав ходи, прискорюючи ритми (І. Микитенко).

3. Впливаючи на який-небудь процес, розвиток чогось і т. ін., викликати швидший його перебіг.

– Я думав, що все має свій час і наступає само собою. Прискорювати які-небудь події або об'яви – то нерозумно (О. Кобилянська);

Конспірації короля з козаками, замість викликати турецьку війну, прискорили вибух козацького повстання проти магнатськошляхетського режиму в Речі Посполитій (з наук.-попул. літ.);

// Наближати початок або кінець чого-небудь; скорочувати час настання чогось.

Вітаміни підвищують опірність організму різним інфекціям, а якщо людина вже захворіла – прискорюють одужання (з газ.);

Андрій помер. Зворушення, прощання і подорож прискорили його кінець (О. Кобилянська);

Він сподівався прискорити виїзд на Лебединий острів (М. Трублаїні).

(1) Приско́рювати / приско́рити крок (кро́ки, рідше кро́ку, хо́ду, рідше ходи́, хід) – іти швидше.

Я прискорюю крок. Павлик ледве встигає за мною (Ю. Збанацький);

Побачивши важкі зубчасті мури, прискорює він кроки (З. Тулуб);

Старшина прискорив трохи кроку, та не дуже (Б. Лепкий);

Передчуваючи щось недобре, я прискорив ходу й через одчинені навстіж двері увійшов до покоїв, де теж товклися хтозна-чого чужі засмучені знайомі й незнайомі люди (Б. Антоненко-Давидович);

Коні без принуки прискорили хід (Б. Лепкий);

Світиться в гетьманськім кабінеті і в сусідних покоях. Затривожився і прискорив ходи (Б. Лепкий).

◇ (2) Приско́рювати / приско́рити ходу́ – починати йти, їхати швидше.

[Паріс:] Я хутко повернуся... (Дедалі все прискорює ходу і хутко зникає в брамі царського двору) (Леся Українка);

Мисливець прискорив ходу (В. Владко).

Значення в інших словниках

1. прискорювати — приско́рювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прискорювати — (біг) пришвидшувати; (крок) приспішувати, наддавати чого, піддавати ходу; (події) квапити, підганяти; (процес) форсувати; (смерть) наближати.  Словник синонімів Караванського
3. прискорювати — -юю, -юєш, недок., прискорити, -рю, -риш, док., перех. 1》 Робити що-небудь швидшим, збільшувати швидкість чогось. 2》 Робити що-небудь частішим; скорочувати проміжки між якимись діями. Прискорювати крок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прискорювати — Хуткішати, захугкішувати, захуткішати, похуткішувати, похуткішати, схуткішувати, схуткішати, швидкувати, швидкнути, зішвидкувати, зішвидкнути, пошвидкувати, пошвидкнути, швидчати, швидченути, зішвидчати, зішвідченути, пошвидчати, пошвидченути...  Словник чужослів Павло Штепа
5. прискорювати — ПРИСКО́РЮВАТИ (збільшувати швидкість якоїсь дії, процесу; робити коротшими проміжки між окремими етапами, моментами чогось), ПРИШВИ́ДШУВАТИ, ФОРСУВА́ТИ, ПІДГАНЯ́ТИ (ПІДГО́НИТИ) розм., ПІДХЛЬО́СТУВАТИ розм. рідше, ПІДХЛЬО́СКУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. прискорювати — Приско́рювати, -рюю, -рюєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. прискорювати — ПРИСКО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИСКО́РИТИ, рю, риш, док., перех. 1. Робити що-небудь швидшим, збільшувати швидкість чогось. Коні прискорюють біг і веселіше тягнуть бричку (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 7); Відчувалося, що човен прискорював рух (Трубл.  Словник української мови в 11 томах