прислуга
ПРИСЛУ́ГА, и, ж.
1. Хатня робітниця; наймичка.
Неля знала, що послушниці “рекрутуються” з простих, без середньої освіти, дівчат, які, навіть прийнявши сан, виконують роботу прислуг (Ірина Вільде).
2. збірн. Слуги, челядь.
– Зараз, серденько, баба прийде, – говорить [пан] панії, вмовляючи її. – Та де вона була? – Певно, щось робила, любко. Се моя вся прислуга (Марко Вовчок);
Навкруги розлягається голосний гомін людських голосів, бреньк [бренькіт] склянок і біганина прислуги (Н. Кобринська).
3. збірн., рідко. Те саме, що обслу́га.
Народу натовпилось такого багато, що ледве можна було протовпитись. Прислуга в кофейні бігала, вешталась, мов несамовита (І. Нечуй-Левицький);
Прислуги [в клініці] багато, і все дуже хутко робиться (Леся Українка).
4. діал. Послуга.
Тухольці .. чи то з цікавості, чи з звичайної гостинності частенько сходилися з боярином і робили йому деякі прислуги (І. Франко);
Зробіть мені одну прислугу. Напишіть мені зараз, як одержите цього листа, в якому готелі у Львові я міг би спинитися (М. Коцюбинський);
Видима річ, що винайти машини без гуркоту, значить, зробити велику прислугу людськості (В. Самійленко).
Словник української мови (СУМ-20)