прислуга

ПРИСЛУ́ГА, и, ж.

1. Хатня робітниця; наймичка.

Неля знала, що послушниці “рекрутуються” з простих, без середньої освіти, дівчат, які, навіть прийнявши сан, виконують роботу прислуг (Ірина Вільде).

2. збірн. Слуги, челядь.

– Зараз, серденько, баба прийде, – говорить [пан] панії, вмовляючи її. – Та де вона була? – Певно, щось робила, любко. Се моя вся прислуга (Марко Вовчок);

Навкруги розлягається голосний гомін людських голосів, бреньк [бренькіт] склянок і біганина прислуги (Н. Кобринська).

3. збірн., рідко. Те саме, що обслу́га.

Народу натовпилось такого багато, що ледве можна було протовпитись. Прислуга в кофейні бігала, вешталась, мов несамовита (І. Нечуй-Левицький);

Прислуги [в клініці] багато, і все дуже хутко робиться (Леся Українка).

4. діал. Послуга.

Тухольці .. чи то з цікавості, чи з звичайної гостинності частенько сходилися з боярином і робили йому деякі прислуги (І. Франко);

Зробіть мені одну прислугу. Напишіть мені зараз, як одержите цього листа, в якому готелі у Львові я міг би спинитися (М. Коцюбинський);

Видима річ, що винайти машини без гуркоту, значить, зробити велику прислугу людськості (В. Самійленко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

прислуга

Значення в інших словниках