приставлятися
ПРИСТАВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПРИСТА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. приста́вляться; док.
1. тільки недок. Пас. до приставля́ти 1–4.
2. діал. Прикидатися яким-небудь, удавати з себе когось.
– Ви думаєте, він грошенят не має? Овва! Він тільки приставляється нещасним, щоб батька на свої гроші йому .. не ховати, ні поминок, ні дев'ятин, ні сороковин не справляти (Грицько Григоренко);
Я глянув на Хому – він аж язика висунув від цікавості. А Ладька, той ніби й байдуже. Та я знаю, що він приставляється (І. Микитенко);
Був собі бідний вовк, що трохи не здох з голоду: ніде нічого не піймає. От і пішов він до Бога просити їжі. Приходить до Бога та приставився таким бідним, таким бідним, ще гіршим, ніж був (з казки).
Словник української мови (СУМ-20)