пристойний
ПРИСТО́ЙНИЙ, а, е.
1. Який відповідає встановленим правилам, нормам, звичаям і т. ін.
Пушкін ще отроком, без жодного над собою контролю, зачитувався творами легковажної, пустотливої, не завжди пристойної анакреонтичної поезії... (М. Рильський);
Варто було матері насварити Григорія Григоровича молодшого за його не зовсім пристойну поведінку, як він чимчикував до діда й голосно йому скаржився (Ю. Яновський);
– Мужик ти був, Сидоре Сидоровичу, мужиком і залишився. Пристойний тон тобі однаково, що корові сідло (В. Козаченко);
Погром закінчено, і солдатам було доручено прибрати місто і надати йому пристойного вигляду (Ю. Смолич);
// Не здатний на погані вчинки, вихований, чесний (про людину); порядний.
– Пан Серединський, як бачите, хлопець пристойний, здоровий, розумний (І. Нечуй-Левицький);
Йшла вона осторонь – скромно – по тротуару, як і належить пристойній дівчині (Ю. Смолич);
Одягався [Григорій] охайно, був незмінно пристойний і зосереджений і завжди про щось, здавалось нам, думав (О. Довженко);
// Який має приємний зовнішній вигляд.
Лише ученик Володимир Лужицький, гарно прибраний, пристойний хлопець, зміг вивести Демидова з його задуми (О. Маковей).
2. Який задовольняє певні вимоги, відповідає яким-небудь умовам; цілком задовільний, добрий.
Тесть був чоловік небагатий..: мав пристойну хатину, двадцять соток орного поля, а найголовніше – коня (І. Муратов);
Село Новобугівка ніколи не мало пристойної школи, та й хлібороби не дуже охоче посилали своїх дітей в науку .. І наука їхніх синів і доньок здебільшого починалася біля гусей, худоби і на панській економії (М. Стельмах);
Дуже важко знайти пристойного керівника для відділу капітального будівництва (Ю. Шовкопляс);
Вже який раз питала [мати], що йому дасть учительська кар'єра. Скільки років доведеться чекати пристойної посади та чи й дочекаєшся? (А. Хижняк);
// Значний щодо розміру, обсягу, кількості і т. ін.
Пенсія пристойна, цілком заслужена, нарікати гріх (В. Логвиненко);
Гарбер дістав пристойну нагороду і цілком щиро вважав, ніби заслужив на неї (І. Кулик).
3. Потрібний у певній ситуації; відповідний.
Ольга увільнилась від його руки, відійшла вбік, зберігаючи пристойну віддаль від нього (Ірина Вільде);
Наливайко ніколи не забував свого п'ятківського боргу низовикам і щоразу готувався коли й не до виправдування, то принаймні до пристойних пояснень своєї поведінки під П'яткою (Іван Ле);
// кому, чому. Який личить, пасує, відповідає кому-, чому-небудь.
– Хоч се діло й трудне, та воно тобі дуже пристойне (Ганна Барвінок).
Словник української мови (СУМ-20)