пристойний

Не СОРОМІЦЬКИЙ; (хто) |добро|ПОРЯДНИЙ, добропристойний; (дім) ДОБРИЙ, ДОБРЯЧИЙ; (- гроші) не абиякий; (вік) поважний, зрілий; (зріст) немалий.

Значення в інших словниках

1. пристойний — присто́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. пристойний — -а, -е. 1》 Який відповідає встановленим правилам, нормам, звичаям і т. ін. || Не здатний на погані вчинки, вихований, чесний (про людину); порядний. || Який має приємний зовнішній вигляд.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пристойний — ПРИСТО́ЙНИЙ, а, е. 1. Який відповідає встановленим правилам, нормам, звичаям і т. ін. Пушкін ще отроком, без жодного над собою контролю, зачитувався творами легковажної, пустотливої, не завжди пристойної анакреонтичної поезії... (М.  Словник української мови у 20 томах
4. пристойний — ВІДПОВІ́ДНИЙ (який підходить для даного випадку), ПОТРІ́БНИЙ, НАЛЕ́ЖНИЙ, ПІДХО́ЖИЙ, ПІДХОДЯ́ЩИЙ, ПРИСТО́ЙНИЙ, ГІ́ДНИЙ, ПРИНАГІ́ДНИЙ, ПРИГО́ЖИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. пристойний — Присто́йний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. пристойний — ПРИСТО́ЙНИЙ, а, е. 1. Який відповідає встановленим правилам, нормам, звичаям і т. ін. Пушкін ще отроком, без жодного над собою контролю, зачитувався творами легковажної, пустотливої, не завжди пристойної анакреонтичної поезії… (Рильський, X, 1962, 37)...  Словник української мови в 11 томах
7. пристойний — Присто́йний, -а, -е 1) Приличный, пристойный. Нема, кажу, пари мені пристойної. Г. Барв. 11. 2) Пригожій, красивый. Г. Барв. 426. Парубок молодий, здоровий, пристойний, хоч до шлюбу ставляй. Чуб. І. 155.  Словник української мови Грінченка