присягатися
ПРИСЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРИСЯГНУ́ТИСЯ, ПРИСЯГТИ́СЯ, гну́ся, гне́шся; мин. ч. присягну́вся, ну́лася, лося і прися́гся, ла́ся, ло́ся; док., розм.
1. Твердо обіцяти кому-небудь здійснити щось, підкріплюючи обіцянку якою-небудь клятвою; клястися.
– Пам'ятаю, як я присягавсь: помщуся, люто помщуся (М. Коцюбинський);
Княгиня завжди вбачала в мені якогось генія і присягалась, що зробить з мене вчену людину (з мемуарної літ.);
– Допоможи ще раз. Присягаюся бородою пророка, що більше ніколи не буду тобі докучати своїми справами, тільки врятуй Кульжан... (З. Тулуб);
// Переконувати, запевняти кого-небудь у правдивості чогось.
– Та я вас і пальцем не торкну, побила б мене свята земля, коли брешу. При свідках присягаюсь... (М. Коцюбинський);
Яснопільський дячок Діонісій, вихиливши, щоправда, перед тим куманець медку, присягався, що на власні вуха чув, як у ніч під Новий рік півень тричі заспівав... (Н. Рибак);
– Їй же Богу, не брешу! А щоб же мені руки поодсихали, щоб мені губи повигнивали, щоб я дитини своєї не побачила, коли я брешу! – присяглась Онилька (Грицько Григоренко);
Одного разу у нього побачили відірване від шапки вухо, і він перед бійцями, перед старшиною присягся, що то йому відкусив ротний кінь (Григорій Тютюнник);
// Давати присягу вірності в коханні, в подружньому житті.
Ти присягався, що я твоя буду, – Тепер мене покидаєш, іншої шукаєш (П. Чубинський);
Лист був як лист. Дівчина присягалася у своїй вірності, писала, що образ Усмана весь час стоїть перед нею, сниться їй (О. Гончар).
2. Те саме, що присяга́ти 1.
Коронний гетьман Микола Потоцький .. обіцяв від імені короля повернути Україні потоптані права .. Гомоніла старшина, і козаки. [Остряниця:] Присягнися... [Потоцький:] Присягаю (О. Довженко).
(1) Присяга́тися (кля́сти́ся)/ присягну́тися Бо́гом (Христо́м, хресто́м і т. ін.) – те саме, що Присяга́ти / присягну́ти (присягти́) Бо́гом (не́бом і т. ін.) (див. присяга́ти).
Як стали гомоніти по селу про голову й писаря, Грицько .. сповістив про це Христю й Христом-Богом присягався, що те діло не втекло Чіпчиних рук (Панас Мирний);
– Такий він талановитий, прямо, я сказав би, геніальний. Ви не думайте, що я вам як матері, – ні, клянусь честю, ні. Я серйозно (Г. Хоткевич);
– Присягаюся хрестом! (О. Довженко);
– Ти кажеш правду, рус? – Клянусь честю! (В. Малик);
(2) Присяга́тися / присягну́тися собі́ – приймати яке-небудь тверде рішення; давати собі слово в чомусь.
Політрукові він теж не признався і тепер присягався собі, що ніхто не знатиме про його болячку, бо то ж ганьба і сором (М. Трублаїні);
Він забувся, як недавно присягався собі не їхати додому .. Він вискочив на вулицю і побіг до трамвайної зупинки (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)