притирювати

ПРИТИ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИТИ́РИТИ, рю, риш, док., кого, що, фам.

1. Приводити кого-небудь кудись (перев. силою або умовлянням).

[Дранко (Ничипирові):] Навіщо той чорт лисий [Кукса] притирив сюди свою слиняву? (М. Кропивницький).

2. Приносити що-небудь (перев. велике, громіздке).

Весело снідать посідали, Мочили сухарі в воді, Поки Онисько-кашовар Щербу притирив ваганами, Варену густо з сазанами (М. Макаровський).

Значення в інших словниках

1. притирювати — прити́рювати дієслово недоконаного виду фам.  Орфографічний словник української мови
2. притирювати — див. нести  Словник синонімів Вусика
3. притирювати — -юю, -юєш, недок., притирити, -рю, -риш, док., перех., фам. 1》 Приводити кого-небудь кудись (перев. силою або умовлянням). 2》 Приносити що-небудь (перев. велике, громіздке).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. притирювати — ПРИТИ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИТИ́РИТИ, рю, риш, док., перех., фам. Приводити кого-небудь кудись (перев. силою або умовлянням). [Дранко (Ничипирові):] Навіщо той чорт лисий [Кукса] притирив сюди свою слиняву? (Кроп., І, 1958, 217).  Словник української мови в 11 томах
5. притирювати — Притирювати, -рюю, -єш сов. в. притирити, -рю, -риш, гл. Притаскивать, притащить. Онисько кашовар щербу притирив ваганами. Мкр. Г. 4. Притирив оберемок дров. Драг. 163.  Словник української мови Грінченка