притихлий

ПРИТИ́ХЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до прити́хнути.

А їх – дівчат – стоїть ціле коло, пообнімались – слухають, притихлі од музики (А. Головко);

Червнева ніч розкинула свої зоряні шати над таємниче притихлим степом, що стелився до синього виднокругу (Н. Рибак);

// у знач. прикм.

І от, натомлені, притихлою ходою Вони вертаються (М. Рильський);

Олеся мовчки дивилась на притихлих школярів (О. Донченко);

Далі став помалу й дощик накрапати, і вогким холодком до хати зайшов притихлий вітерець (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. притихлий — прити́хлий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. притихлий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до притихнути. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. притихлий — ПРИТИ́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до прити́хнути. А їх — дівчат — стоїть ціле коло, пообнімались — слухають, притихлі од музики (Головко, І, 1957, 299); Червнева ніч розкинула свої зоряні шати над таємниче притихлим степом...  Словник української мови в 11 томах