притихлий

ПРИТИ́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до прити́хнути.

А їх — дівчат — стоїть ціле коло, пообнімались — слухають, притихлі од музики (Головко, І, 1957, 299);

Червнева ніч розкинула свої зоряні шати над таємниче притихлим степом, що стелився до синього виднокругу (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 426);

// У знач. прикм.

І от, натомлені, притихлою ходою Вони вертаються (Рильський, І, 1960, 257);

Олеся мовчки дивилась на притихлих школярів (Донч., Ю. Васюта, 1950, 79);

Далі став помалу й дощик накрапати, і вогким холодком до хати зайшов притихлий вітерець (Л. Укр., І, . 1951, 306).

Значення в інших словниках

1. притихлий — прити́хлий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. притихлий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до притихнути. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. притихлий — ПРИТИ́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до прити́хнути. А їх – дівчат – стоїть ціле коло, пообнімались – слухають, притихлі од музики (А. Головко); Червнева ніч розкинула свої зоряні шати над таємниче притихлим степом, що стелився до синього виднокругу (Н.  Словник української мови у 20 томах