притомність
ПРИТО́МНІСТЬ, ності, ж.
1. Стан за знач. прито́мний 1.
[Прісцілла (просто):] Батеньку, чого ти? Та ж я зовсім притомна. [Панса:] Лихо тяжке з притомністю такою... (Леся Українка);
Коли до Юрія повернулася притомність, він помітив в кутку оселі стареньку ікону і лампадку, що спускалася зі стелі на закурених ланцюжках (П. Кочура);
Коли вперше потрапив [Бронко] у руки поліції, мав заледве двадцять один. Не подивились, гади, що молоді кості, і били так, що втрачав притомність (Ірина Вільде);
Впавши з п'яти-шестиметрової височини, Сахно втратила притомність (Ю. Смолич).
2. розм., рідко. Чітке розуміння чого-небудь.
Може, згодом напишу Вам дещо про них [справи], але тепер вже ні, бо се тема досить довга і про неї треба говорити з більшою притомністю, ніж я тепер маю (Леся Українка).
3. діал. Присутність.
Словник української мови (СУМ-20)