притому
ПРИТО́МУ, спол.
Уживається в приєднувальних конструкціях, реченнях, що доповнюють, уточнюють попереднє повідомлення, думку, висловлену в попередньому реченні; до того ж.
[Голоси:] А де ж Наталка, Роман? [Криницька:] За моїми відомостями, вони в саду, і притому в найкращому настрої (І. Микитенко);
Які несхожі були у них [Пушкіна і Шевченка] дитинство та юність! Російська сім'я, де говорено французькою мовою .. Притому сім'я дворянська, де з гордістю згадувано шістсотрічну давність того дворянства... (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)