приурочений

ПРИУРО́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до приуро́чити.

Вибір дати 31 січня 1966 року для запуску автоматичної станції “Луна-9” був приурочений до настання місячного ранку в районі Океану Бур (з газ.);

Окремий цикл народних торжеств складають свята, приурочені певним порам року (з наук. літ.).

2. спец. Закономірно пов'язаний з чим-небудь (з якимось місцем, певними особливостями місцевості, навколишнього середовища і т. ін.).

Сосново-ялинові ліси в пониззі Стиру мало поширені і приурочені головним чином до бідних дерново-підзолистих ґрунтів з неглибоким рівнем ґрунтових вод (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. приурочений — приуро́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. приурочений — [приеўрочеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. приурочений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до приурочити. 2》 спец. Закономірно пов'язаний з чим-небудь (з якимсь місцем, певними особливостями місцевості, навколишнього середовища і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. приурочений — ПРИУРО́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до приуро́чити. Вибір дати 31 січня 1966 року для запуску автоматичної станції «Луна-9» був приурочений до настання місячного ранку в районі Океану Бур (Рад. Укр.  Словник української мови в 11 томах