прихапцем
ПРИ́ХАПЦЕМ, присл., розм.
Час від часу, уривками; несистематично.
Досі шанували ми наших татків, наших добродіїв-опікунів .. так тільки прихапцем, без організації (О. Маковей);
На випадкових аркушиках паперу та в захалявних книжечках поетова рука прихапцем .. записувала рядки (з газ.);
// Поспіхом, нашвидку; похапцем.
Вона прихапцем накинула на себе одежу і, мов загіпнотизована, вибігла зі школи (М. Коцюбинський);
Зачувши голос посторонньої [сторонньої] людини, жінка схаменулася. Перестала ридати і перше, що зробила, це зіп'яла сорочку в себе на грудях і прихапцем запхала розпатлані коси (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)