прихапцем
ПРИХАПЦЕМ, присл., розм. Час від часу, уривками; несистематично.
Досі шанували ми наших татків, наших добродіїв-опікунів.. так тільки прихапцем, без організації (Осип Маковей, Вибр., 1956, 300);
На випадкових аркушиках паперу та в захалявних книжечках поетова рука прихапцем.. записувала рядки (Літературна Україна, 7.III 1969, 2);
// Поспіхом, нашвидку; похапцем.
Вона прихапцем накинула на себе одежу і, мов загіпнотизована, вибігла зі школи (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 328);
Зачувши голос посторонньої [сторонньої] людини, жінка схаменулася. Перестала ридати і перше, що зробила, це зіп’яла сорочку в себе на грудях і прихапцем запхала розпатлані коси (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 329).
Словник української мови (СУМ-11)