прихожий
ПРИХО́ЖИЙ, а, е, розм.
1. Який прийшов звідкись; немісцевий, чужий.
Прихожі люди, припадаючи коліньми на камінь, нахилялись і пили воду (І. Нечуй-Левицький);
// у знач. ім. прихо́жий, жого, ч. Той, хто прийшов звідкись; немісцева, чужа людина.;
// Який прийшов куди-небудь, до когось.;
// у знач. ім. прихо́жий, жого, ч. Те саме, що відві́дувач.
Двоє дверей [в хатині] проводили прихожого – одні в світлицю, другі в кухню (Панас Мирний);
– А, добрий день, докторе! – скрикнув прихильно пан з великою бородою і, не встаючи з крісла, простяг прихожому свою руку на привітання (І. Франко).
2. Який є передпокоєм.
Треба було перейти батькову спальню, що заразом служила їдальнею, і середній, прихожий покій (І. Франко);
// у знач. ім. прихо́жа, жої, ж., рідко. Те саме, що передпо́кій 1.
Перша кімната буде прихожа; друга – прийомна, третя – зала (І. Нечуй-Левицький);
У прихожій було п'ять окремих електричних лічильників (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)