прихожий
ПРИХО́ЖИЙ, а, е, розм.
1. Який прийшов звідкись; немісцевий, чужий.
Прихожі люди, припадаючи коліньми на камінь, нахилялись і пили воду (Н.-Лев., І, 1956, 197);
// у знач. ім. прихо́жий, жого, ч. Той, хто прийшов звідкись; немісцева, чужа людина;
// Який прийшов куди-небудь, до когось;
// у знач. ім. прихо́жий, жого, ч. Те саме, що відві́дувач.
Двоє дверей [в хатині] проводили прихожого — одні в світлицю, другі в кухню (Мирний, І, 1954, 205);
— А, добрий день, докторе! — скрикнув прихильно пан з великою бородою і, не встаючи з крісла, простяг прихожому свою руку на привітання (Фр., IV, 1950, 171).
2. Який є передпокоєм.
Треба було перейти батькову спальню, що заразом служила їдальнею, і середній, прихожий покій (Фр., III, 1950, 460);
// у знач. ім. прихо́жа, жої, ж. Те саме, що передпо́кій 1.
Перша кімната буде прихожа; друга — прийомна, третя — зала (Н.-Лев., І, 1956, 161);
У прихожій було п’ять окремих електричних лічильників (Вишня, І, 1956, 114).
Словник української мови (СУМ-11)