прицитькнути
ПРИЦИ́ТЬКНУТИ, ну, неш, док., розм.
Однокр. до прици́тькувати.
Я прицитькнув на нього (Л. Смілянський);
Вона знала – коли чоловік у такому настрої, краще не розпитувати його. Все одно промовчить, або ще й сердито прицитькне (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)