прицитькнути
ПРИЦИ́ТЬКНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до прици́тькувати.
Я прицитькнув на нього (Сміл., Сашко, 1954, 246);
Вона знала — коли чоловік у такому настрої, краще не розпитувати його. Все одно промовчить, або ще й сердито прицитькне (Збан., Переджнив’я, 1955, 107).
Словник української мови (СУМ-11)