причал
ПРИЧА́Л, у, ч.
1. Спеціально обладнана частина порту чи пристані, де пришвартовуються судна; місце стоянки кораблів.
Ремонтують пароплав. Він стоїть порожній високо на воді біля причалу (Ю. Яновський);
Я сидів, звісивши ноги до води, на окантовці портового причалу (Ю. Смолич);
В гавані були причали для суден – міських і приватних, судноремонтні майстерні, складські будівлі (з наук. літ.);
// Місце, до якого причалюють і де стоять прив'язаними човни.
Вона сиділа на сходах, що провадили до малого причалу, де прив'язувались човни (Леся Українка);
В чагарниках понад повноводою Моравою вже повзали розвідники.., вишукували найвигідніші причали для майбутньої висадки десантних груп (О. Гончар);
* Образно. Надходять жнива. І мені, капітану, З причалу-подвір'я вже час на поля (С. Олійник).
2. перен. Пристановище для кого-, чого-небудь; притулок.
Хай іншим тихі пристані й причали У снах ввижаються, – а Ви ніде Легкого не шукаєте спокою (М. Рильський).
3. рідко. Дія за знач. прича́лити, прича́лювати.
По повеленію [за повелінням] .. цариці в Нових Кодаках була збудована висока, як дзвіниця, башта для причалу суден (О. Стороженко).
4. рідко. Канат або ланцюг, яким пришвартовують судна.
Відв'язали гребці корабельні причали, На корабель увійшли і за весла громадою сіли (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).
Зніма́тися / зня́тися з прича́лу (з прича́лів, з я́коря) див. зніма́тися;
(1) На прича́лі (прича́лах) [бу́ти (стоя́ти і т. ін.)] – бути пришвартованим, стояти на прив'язі (про кораблі, човни і т. ін.).
Білий човник, може, десь тут на причалі тихо спочиває (Леся Українка);
Попрощався Іван з усіма та й пішов до озера, де стояв на причалі летючий корабель (А. Шиян);
Біля городів на причалах гойдалися човни (О. Десняк).
Словник української мови (СУМ-20)