причащатися
ПРИЧАЩА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРИЧАСТИ́ТИСЯ, ащу́ся, асти́шся, док.
1. Брати участь у таїнстві причастя, приймати причастя.
Вже скільки раз я сповідалась і причащалась, і постилась, і молилась, нічого не помагає (І. Нечуй-Левицький);
Від панотця віє устояними пахощами воску, ладану, церкви і вина, яким причащаються миряни (М. Стельмах);
* Образно. Невичерпною чарівністю сповнене джерело нашого пісенного багатства. Віками схилялись до нього вуста народу, причащались його цілющою снагою (з газ.);
Тут Довженко причастився Із джерел живих та чистих (П. Дорошко);
* У порівн. Бійці пили холодну воду, жадібно й спрагло, ніби причащаючись на святе діло (Ю. Бедзик);
// жарт. Те саме, що пригоща́тися 1.
Рятував мене од них [мишей] рудий мордатий кіт з порваними вухами, причащаючись за це молоком з мого глечика (Л. Первомайський);
Людина, яка систематично причащається оковитою, втрачає контроль над собою, здатна вчинити найстрашніше зло (з газ.).
2. до чого, чому, перен. Ставати причетним до чого-небудь; прилучатися.
Зараз маленький Юра мав причаститися до найкращих розкошів людського життя! (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)